З чим стикаються сім
Повномасштабна війна позбавила батьківського піклування сотні дітей в Україні. Тільки за перші пів року сиротами стали 3182 дітей.
Цих дітей надалі можуть влаштувати у прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ) для постійного проживання.
Тимчасовий прихисток дітям можуть надати патронатні вихователі. У мирний час протягом 3-6 місяців вони опікувалися дітьми, які не могли перебувати у власних сім’ях.
Під час війни в патронатній родині дитина може перебувати до закінчення воєнного стану або раніше, якщо зможе повернутися у власну родину.
В родинах, які тимчасово приймають у себе "чужих" дітей, можуть виникати труднощі та конфлікти, про які не завжди просто розповісти іншим.
Свої історії "Українській правді. Життя" розповіли дві пари патронатних батьків та вихователька дитячого будинку сімейного типу.
Поради про те, як вирішити негаразди, дала дитяча психологиня, яка співпрацює з організацією "Українська мережа за права дитини" та є директоркою ГО "Центр психологічної допомоги "Конфіденс"" Анастасія Грабовик.
* Персональні дані прийомних дітей у тексті змінені з міркувань етичності.
"Вона досі боїться, що її залишать" Ірині Кулик – 32 роки, разом із чоловіком вони виховують 4-річного сина Владислава, прийомну 3-річну дівчинку Аліну та 10-місячну Софію.
Хлопчик вчиться читати та писати, через рік готується піти до школи. Нині разом із прийомною сестрою відвідує дитячий садок, а останній місяць – звикає до нової сестрички вдома.
Патронатними батьками Ірина з чоловіком вирішили стати 2,5 роки тому. Кажуть, що все для того, аби допомогти дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах і потребують тимчасової батьківської турботи.
Родині віддали першу дівчинку, коли Аліні був лише рік і місяць.
"Спочатку їй було страшно, перші півтора тижня ми говорили на півтонах, бо вона лякалася звуків, навіть звичайного голосу", – згадує Ірина перші місяці життя з Аліною.
Пізніше виявилося, що дівчинка напрочуд боїться дорослих чоловіків і починає плакати від однієї лише появи чоловіка Ірини. Маля могло гратися з малолітнім Владиславом, але більшість часу поводило з патронатною мамою.
"Я була для неї всім – вона постійно була біля мене", – ділиться Ірина.
Подібна реакція на чоловіків свідчить про психологічну травму дитини, каже психологиня Анастасія Грабовик.
Вона припускає, що у рідній родині Аліна чула чоловічі крики або переживала різного виду насилля, тому виникли видповідні асоціації з чоловіками, тим паче – незнайомими.
Ще однією травмою для дитини стало розлучення з рідними батьками.
